З Різдвом Христовим!

Зі Святами Свят!

Зі святом у вашій душі в зв’язку з випромінюванням Вами промінчиків тепла та світла в 2021 році; зі святом наміру втілення  добрих справ в 2022 році!

Радуйся Богу!

Амінь!

Ваш 92-х  річний      Іван  Сміян

            P.S.  Одночасно презентую свій віртуальний музей  “Без початку і кінця. Сходинки”.   На сайті книги відкриваються.

Посилання на музей

Святом ДОБРА, Святом весняних надій,
Святом розквіту взаємної людської любові, Святом
довіри та впевненості в кращих проявах людських
взаємовідносин… Одночасно я дарую вам свої
останні книги: “DICITE AD VERIATATEM
ASSOMMODATE” (Кажіть правду) та “CANTUS
CYCNEUS” (Лебедина пісня) – smiyan.net
«…Люди є грішниками. Їх засліпляють
пристрасті; самолюбство не дає їм впізнати Божої
правди Святого Євангелія – і не вважаючи на все, що
Христос для них зробив, люди так часто покидають
Божі дороги і йдуть своїми дорогами на погибель
душі і тіла. Щоб їх рятувати і вивести на правдиву
дорогу, Христос дав нам ще один дар – дар над усі
дари. Після Свого Святого Вознесіння, в десять
днів, прислав нам Свого Святого Духа. І Дух божий, даний нам, у нас живе і веде
кожного, хто лишень схоче піддатися Його святому проводові, Божими дорогами
християнського життя. І ви, мої дорогі, одержали той дар, дар великий, світлий,
святий, що в душі кожного зокрема приймає, веде і вислуховує нашу молитву. Яке
це безконечне добро, який чудесний небесний дар, яке це щастя – бути
християнином!» (1943 р., квітня 2, квітня 21, Львів. – Із пастирського послання
Митрополита Андрея на Великдень).
Нам пощастило бути членами медичної спільноти України та посильно сприяти
її оновленню та прогресу. Лише не треба забувати про викоренення зла із наших
душ.
МОЄ БЛАГАННЯ
О Боже мій милий! Пошли мені розум!
Пошли мені серце, пошли мені душу,
Щоб добре любила і коїть не вміла
Ніякого зла!..
Олександр Олесь
Думи не покидають людину, навіть таку стару людину, як я. І все-таки,
нехай оновлені Святом наші душі та тіло знаходяться в піднесеному та натхненому
стані, в стані, здатному до нових творчих здобутків.
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

В ці новорічні (2021 рік) та різдвяні Свята дарую Вам передостанню, 39 книгу спогадів і роздумів “Життя – школа…” й “Та ба!” (вітання…). Життя кожної людини чудове, життя кожної людини насичене, життя кожної людини різнобарвне… Наше завдання – уміти його цінувати та по справжньому сприймати його глибинну сутність…
Життя
Життя — це просто дивна казка,
В яку приходимо лиш раз.
Тут для людей любов і ласка,
І світло сонечка для нас…
Надія Красоткіна

 Напередодні Дня медичного працівника вийшла з друку моя 38 книга спогадів і роздумів “Усі люди – актори”. В 2020 році це свято медиків найбільш сумне за всі роки з його існування.  З одного боку – клятий коронавірус, з другого -супрунізація медицини, а з третього – агресія Росії.                                                                                                                          Хто лише не кермував медициною в незалежній Україні? І філологи, і юристи; і грузини, і українські американці; і лікарі-практики, які за час кермування медициною досягали ступеню кандидата чи доктора медичних наук (головне досягнення); і вчені… А віз і нині там. Це оптимістично.                                                                                                                                                           А я?!  Я?  

                    Я сів не в той літак

                    Спочатку думав я

                     Що сів у той літак

                     Але я сів

                     Не в той літак

                     Він був

                     З одним крилом

                       Другим крилом

                       мав стати

                        Я

                         Я

                          ним не став

                          І ось вже стільки днів

                          Ми 

                           Однокрило

                           летимо…

                               Миколо Вінграновський

            І все-таки я вас, читачі, вітаю з Днем медичного працівника! Кожна людина живе з надією, а медичний працівник просинається й лягає спати з надією та вірою у краще завтра свого пацієнта, своєї сім’ї, своєї Батьківщини.

                                      Час показать, що людськість мужем стала,

                                       Дитячих іграшок відреклась,

                                       Своє важке призначення пізнала;

                                        Що снігова метіль вже унялась,

                                         Безцільних поривів пора пропала,

                                         Розумних діл пора розпочалась.

                                               Іван Франко

Таких днів у нас значно більше, аніж ювілейних. Мов би звичний день, але не зовсім. Ми мимо своєї волі задаємо собі питання в цей день: як пройшов рік нашого життя? Які події найбільше вразили нас. В 91 рік вже не річні події турбують, а події всього життя. І я вирішив посвятити невелику працю 91 року життя, відобразивши свої думи в невеликій книзі “Людина-піонер”.

Показати, що “Радість – це усвідомлення насолоди” (Ілько Лемко).

Відгриміли фанфари! Відсвяткував 90-річчя! Вік не просто поважний, а й занадто підтоптаний. Вік, який можна назвати, насамперед, “віком спогадів”.                                                                                                                  Вирішив показати дійство свого ювілею в книзі “З вдячністю”. З вдячністю до Господа Бога, з вдячністю до своїх близьких, з вдячністю до всіх з ким довелося спілкуватися, з вдячністю до тих з ким не довелося спілкуватися, а вони опосередковано визначали мою долю…

                       Хочеш, друже мій, правильніше жити –

                      Ні на глиб не рвись, ані в небезпечний

                      Берег не впирайсь, боячись надміру

                                                        Темної бурі.

                      Золотій середині хто довіривсь,

                      Той не стане жити ні в злиденній хижі,

                      Ні палацом він у людей не буде

                                                          Заздрість будити.

                                           Горацій, Оди, ІІ, 10, переклад Андрія Содомори 

      Є весна, літо, осінь, зима в природі. Є й період новонароженості…, й період старості в житті людини. І це звичайне явище. В Україні період старості частіше сприймається суспільством, як життєва недоречність, смуток та журба. На Заході – як найліпший відрізок життя для відпочинку, відчуття тепла, світла та злагодженості від життєвих пригод.        Ось чому, читачу, я зову тебе сприймати “Старість”, як найбільш виважений відрізок життя людини, як основу людського оптимізму, не позбавлену надій. 

 

         У свій ювілей, про який я навіть у сні не мріяв, вирішив подарувати Вам декілька своїх творчих здобутків: «Моя істина (актова промова); «Роки неминуче пливуть»; «Нічого, крім добра». Я спробував змінити традиції, коли щось дарують  лише ювіляру… Як на мене ювіляр, окрім слів щось про себе, мусить оточуючим також підготувати подарунок іншим, щоб відчувався взаємний зв’язок землян.

         Крім того, я також спробував започаткувати увінчання українця не лавровим вінком, а гілкою калини, традиційною українською красунею. І я це втілив в життя – на першій сторінці мого запрошення Ви бачите гілку калини.

         Також я вирішив, що і запрошення мусить відображати схематично історію  життя ювіляра, а тому відобразив в ньому, те що зміг.

                                               Такий мій вступ до більш глибокого спілкування.

Вітаємо Вас на особистій сторінці Сміяна Івана Семеновича!!!